Шановні батьки! Відповідно до вимог сьогодення, державної підтримки та завдань сучасної освіти в дошкільних та загальноосвітніх закладах м. Куп’янськ ведеться активно робота щодо впровадження інклюзивної освіти для дітей з особливими потребами. Для вас - дорожн карта, відповіді на запитання, які цікавлять батьків та громадськість стосовно розуміння інклюзії та алгоритму дій батьків дітей з особливими освітніми потребами.

1. Основні терміни та законодавча база

Що таке інклюзія?

Інклюзія (від англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі, і насамперед тих, що мають труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Він передбачає розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті. При інклюзії всі зацікавлені сторони повинні брати активну участь для отримання бажаного результату. Інклюзія — це процес реального включення дітей з особливими потребами, з інвалідністю в активне суспільне життя і однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства.

Що таке інклюзивне навчання?

Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу.

З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами.

Діти з особливими освітніми потребами

Діти з особливими освітніми потребами - діти сліпі та із зниженим зором, глухі та із зниженим слухом, з тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю, діти із складними вадами розвитку (у тому числі діти з розладами аутичного спектру).

Головна мета створення інклюзивних груп та класів – задоволення соціальних та освітніх потреб, організація корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю.

2. Висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від Куп'янського інклюзивно-ресурсного центру Куп'янської міської ради Харківської області надається дитині з особливими потребами після консультації тільки у присутності батьків, в якому вказана рекомендована форма навчання та розвитку на основі потреб дитини.

3. Співбесіда в освітньому закладі.

Директору освітнього закладу подається і обов’язково реєструється Заява на зарахування дитини і висновок ІРЦ (ПМПК), обов’язковий на даний час документ, підтверджуючий потреби дитини. Уточняється термін часу для узгодження дій з управлінням (відділом) освіти для відкриття інклюзивної групи та зарахування дитини до освітнього закладу, можливість створених умов для перебування дитини, безпечного навчального середовища, забезпеченість спеціалістами тощо. Якщо директор освітнього закладу відмовляється прийняти дитину до садочка або школи, він повинен надати батькам письмову відмову зі вказівкою причин відмови. Батьки звертаються до відділу (управління) освітою з проханням вирішити питання організації інклюзивного навчання дитини (додають копію зареєстрованої заяви та відмову директора освітнього закладу).

4. При відсутності інклюзивної групи у садочку, інклюзивного класу школи керівник подає клопотання до органу управління освітою (відділу) щодо її відкриття та необхідності створення відповідних умов для забезпечення повноцінного навчання дитини (у закладах дошкільної освіти, інклюзивні групи відкриваються, як правило, з вереня).

5. Органи управління освітою приймають рішення щодо створення необхідних умов перебування дитини з особливими потребами в освітньому закладі. У разі неможливості створення таких умов, місцеві органи освіти можуть запропонувати батькам інший дошкільний заклад, в якому створені умови, або є можливість їх створити.

6. Перелік документів при влаштуванні дитини з особливими потребами у заклади освіти

До заяви батьків або осіб, які їх замінюють, додаються:

· медична довідка з висновком лікаря, що дитина може відвідувати освітній заклад;

· довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;

· свідоцтво про народження;

· висновок ІРЦ (ПМПК);

· якщо дитина-інвалід - відповідні підтверджуючі документи або копії посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;

· копія індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда;

· направлення місцевого органу управління освітою (заклади дошкільної освіти).

7. При зарахуванні до освітнього закладу складається індивідуальна програма розвитку дитини. На основі висновку і рекомендацій ІРЦ (ПМПК) її розробляє група фахівців освітнього закладу з обов’язковим залученням батьків.

До планування роботи з дитиною із особливими освітніми потребами можуть залучатися фахівці ІРЦ, навчально-реабілітаційних центрів, інших навчальних закладів.

8. Для забезпечення особистісно-орієнтованого підходу та організації корекційної роботи в інклюзивній групі штатним розписом в заклад передбачається: 1 ставка асистента вчителя на інклюзивний клас. За письмовою заявою батьків, або осіб, що їх замінюють, адміністрація освітнього закладу надає дозвіл доступу до освітнього процесу асистента дитини з особливими потребами на громадських (волонтерських) засадах або за рахунок коштів громадських організацій та інших джерел не заборонених законодавством. (Медична книжка для асистента дитини - обов’язкова і зберігається у медичному кабінеті)

9. Протипоказаннями для прийому дітей до інклюзивних груп та класів закладів освіти є:

- ІІІ і IV ступені порушень функцій організму, які не сумісні з перебуванням дитини в організованому колективі;

- всі хвороби у гострому періоді, хронічні хвороби в стадії загострення, всі хвороби, які потребують стаціонарного лікування, гострі інфекційні захворювання до закінчення строку карантину

Десять правил виховання дитини!!!

ЛЮБИ СВОЮ ДИТИНУ! Радій, що вона є, сприймай її такою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не підривай її впевненості в собі, не карай несправедливо, не відмовляй у своїй довірі, дай дитині привід любити тебе.

ОБЕРІГАЙ СВОЮ ДИТИНУ! Захищай її від фізичних та моральних небезпек навіть тоді, коли доводигься поступатися власними інтересами чи навіть ризикувати власним життям.

БУДЬ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ! Прищепи Їй повагу до традиційних цінностей, сам живи у злагоді з ними, стався до дитини з почуттям відповідальності. Дитині потрібна дружна родина, в якій шанують і люблять старих, підтримують щирі сгосунки з ріднею та друзями. Дитина повинна жити в такій сім’ї, де панує правда, чесність, скромність та гармонія.

ПОГРАЙСЯ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Знайди для неї час, розмовляй із нею, грайся, як це їй подобається, сприймай її забави серйозно. Ознайомся зі світом її уявлень.

ПРАЦЮЙ РАЗОМ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Допомагай дитині, коли вона хоче взяти участь у роботі. Коли дитина вже підростає, привчай її бути учасником усіх господарських справ. Під час дозвілля та канікул дитина повинна теж підтримувати активну діяльність як у школі так і вдома.

ДОЗВОЛЬ ДИТИНІ НАБУТИ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ. Дитина визнає лише той досвід, який вона впізнала особисто. Твоя власна досвідченість часто буває зайвою для твоєї дитини. Дай їй можливість нагромадити власний досвід, навіть коли це пов’язано з певним ризиком. Дитина, що її надміру оберігають, дитина, застрахована ві будь-якої небезпеки, часом стає соціальним інвалідом.

ПОКАЖИ ДИТИНІ ПЕРЕВАГУ НА МЕЖІ ЛЮДСЬКОЇ СВОБОДИ! Батьки повинні розкрити перед дитиною чудові можливості розвитку та утвердження людської особистості відповідно до особистостей кожного. Водночаз дитині слід показати, що будь-яка людина має визнавати й дотримуватися певних меж в своїх вчинках як у родині, так і в колективі, в суспільстві; додержуватися законів і правил співжиття.

ПРИВЧАЙ ДИТИНУ БУТИ СЛУХНЯНОЮ ! Батьки зобов’язані слідкувати за поведінкою дитини, скеровувати її так, щоб її вчинки не задавали прикрощів ні їй самій, ні іншим.

СПОДІВАЙСЯ ВІД ДИТИНИ ЛИШЕ ТАКОЇ ДУМКИ ЧИ ОЦІНКИ, НА ЯКУ ЗДАТНА ВІДПОВІДНО ДО СТУПЕНЯ ЗРІЛОСТІ ТА ДОСВІДУ! Дитині потрібно час, щоб навчитися орієнтуватися в цьому складному світі. Допомагай їй, як тільки можеш, вимагай від неї власної думки або самостійного висновку лише в тому разі, коли вона здатна на це відповідно до ступеня свого розвитку та набутого досвіду.

ДАЙ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ДІСТАТИ ТАКІ ВРАЖЕННЯ, ЩО ЗГОДОМ МАТИМУТЬ ЦІННІСТЬ СПОГАДІВ! Дитина "живиться" так само, як і дорослі враженнями. Вони дають їй можливість ознайомитися з життям інших людей та з навколишнім світом.

Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.

Якщо дитина росте у докорах, вона вчитъся жити з почуттям вини.

Якщо дитина живе в терпимості, вона вчиться сприймати інших людей.

Якщо дитину заохочують, вона вчиться вірити в себе.

Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина росте серед чесності, вона вчиться бути справедливою.

Коли дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.

Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

Коли дитина живе в розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Пам’ятка батькам п’ятикласників

1. У ваших дітей проблемний – переломний період, тому будьте особливо спостережливі, уважні, терплячі.

2. У 5-му класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.

3. Забезпечте вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками своїм дітям.

4. Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчати дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства ті слова з іноземної мови.

5. Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай вдома вони виразно читають усі тексти, що задано з різних предметів.

6. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.

7. Стежте за порадами учителів, записаними у щоденниках та робочих зошитах.

8. Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною у всьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

9. Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя – прийдіть у школу, поспілкуйтесь з учителем.

10. Намагайтеся придбати у сімейну бібліотеку різноманітні словники та довідкову літературу але не «решебники».

11. Пам’ятайте, що клас, де навчається ваша дитина – ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи – тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить від кожного і від вас теж.

12. Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

13. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання – особистий приклад.

14. Дбайте про всесторонній розвиток своєї дитини.

15. Вмійте ставити себе на місце дитини.

16. Пам’ятайте: праця, зокрема навчальна, не приносить шкоди вихованню дитини, а бездіяльність – перший ворог.

Безпека дітей в Інтернеті

Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп'ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв'язання задач.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп’ютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.

Всеукраїнське соціологічне дослідження, проведене Інститутом соціології НАН України в 2009 році, виявило тривожні тенденції: понад 28% опитуваних дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у Мережі; 17% без коливань діляться інформацією про себе і свою родину (адреса, професія, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі тощо); 22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих; 28% дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або куріння, хоча б один раз спробували їх купити, а 11% − спробували купувати наркотики; близько 14% опитуваних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги. Лише у 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідує дитина, тільки 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як "дорослий” контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність.

З метою надання батькам і педагогам допомоги з питань захисту дітей від впливу шкідливої інформації розроблено ряд посібників і складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть відкрити дітям цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет.

Посібники, які Міністерство пропонує використовувати батькам і педагогам для навчання дітей безпечному користуванню Інтернетом:

1. Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ "Видавничий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с.

2. Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.

3. Пам’ятка для батьків "Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок”, розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі (http://www.moral.gov.ua/news/311/).

ОСВІТНЯ ПРОГРАМА «ВПЕВНЕНИЙ СТАРТ» ДЛЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Лист МОН України No 1/11-7684 від 01.08.2017 року)

Зміст програми передбачає організацію взаємодії дорослого з дитиною в таких спосіб, який забезпечує збалансований особистісний розвиток дошкільника.

Що обмежує успішність дитини?

Результат успішного yавчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже - засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має "робочий" тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте.

Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигне відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводять до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне. А нарікання на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з'являється негативне ставлення до школи.

На зниження рівня дитячого здоров'я впливають:

- погіршення екологічної обстановки;
- збільшення питомої ваги "синтетичного" харчування, насиченого консервантами та барвниками:
- шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;
- зменшення фізичних навантажень;
- "стресогенне" напружене міське життя.

Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції; хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не є надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі і розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково – м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, поки організм знову набуде гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.

Як зберегти здоров'я, життєрадісність в умовах навчання?

Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог до режиму навантажень з реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти. Підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності а усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до неврозів, порушень постави та зору тощо.

Варто замислитися про режим дня. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома, відпочинку, достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього та тривалістю сну.

Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров’я учня... Часте недосилання – одне з причин перевтоми і неврозів у школярів.

А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і під стану здоров'я. Так ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають погребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробиш за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удається організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.

Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором. Внаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується став нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м’язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору.

Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність іонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилиться виділення гіпофізом гормону росту.

Інша складова успіху – харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це має би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди; смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Потрібно привчити дитину обов'язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.

Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свою малюка, тим краще..

Ще кілька важливих моментів

Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків.

Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60!

Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід зверну їй увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, то погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп’ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.

Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево - судинної системи, легенів; зменшуєшся життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість головні болі, швидка с стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля ), якщо учень носитиме його на відстані, до 3 к, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носіння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта і захворювання нирок. Згідно з санітарно-гігієнічними нормами шкільний ранець має бути виготовлений з гігієнічного водовідштовхувального легкого матеріалу, забезпечений світловідбивачами і еластичними замками. забезпеченими ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим більше відділень а ранці, тим краще. У такому разі в ньому буде більше порядку і потрібну річ не доведеться діставати з дна.

Увага! Першокласник!

Ведемо дитину в перший клас

Труднощі в навчанні першокласника: що робити?

Малышу тяжело учиться!

Занятия для тревожных первоклассников

Памятка для родителей первоклассников

Не хочу учиться

Больше в школу не пойду

Як підготувати дитину до школи

Звичайно, у шість років дитина ще зовсім маленька. І більшості шестиліток важко вчитись. Але багатьох труднощів можна уникнути, якщо підготувати дитину до школи. Багато у цьому плані дає відвідування дитячого садочку, але не всі діти ходять у садок. Та і у садочку успіхи у дітей різні. Тому дуже важливою тут є роль батьків. Тато з мамою, бабуся можуть вдома підготувати дитину до школи.

З чого ж почати?

Для шестирічної дитини складно звикнути одразу до жорстких умов загальноосвітньої школи, тому за кілька місяців до початку навчання корисно влаштовувати вдома навчальні дні чи уроки тривалістю до 30 хвилин. І обов’язково у формі гри!

Але хочу застерегти вас від поширеної помилки: дитина, яка йде до школи не повинна вміти читати, писати чи робити приклади. Цього її навчать у школі.

Проте певний кругозір та елементарні знання мають бути. Майбутні першокласники повинні мати: уявлення про країну, свята, уявлення про час, одиниці його вимірювання, знання про рослини, тварин, погодні явища,уявлення про простір , величину предмета, елементарні геометричні форми; знати, де ліва, а де права сторона; вміти розповісти про себе та про своїх батьків, місце свого проживання. Маючи ці знання, дитині буде легше вчитись. Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.

Для цього дуже добре підходять методичні книжечки, яких зараз багато: «Готуємось до школи», «Розвиток мислення», «Логіка» та безліч інших. Але займаючись вдома, пам’ятайте: заняття повинно тривати не більше 15 хвилин і дитина має займатись із задоволенням, а не із примусу.

У дітей мають бути сформовані навички самообслуговування: зав’язати шнурки, застібнути ґудзики, перевдягнутись. Якщо ваша дитина ще не вміє цього, поступово привчайте її.

Головна проблема, яку доводиться вирішувати одразу після приходу дитини до школи, — це проблема посидючості. Посидючість з'являється тоді, коли дитина зосереджена і уважна. Можна тренувати зосередженість і уважність у повсякденних справах: дати завдання своєму малюкові правильно розкласти столові прибори, одночасно рахуючи їх, розкласти випрасувану білизну по поличках та інше. Допомагають вихованню посидючості настільні ігри, конструктор «Лего», орігамі, заняття ліпкою, аплікацією.

Важливо навчити дитину формулювати свої думки, розповідати. Для цього читайте їм книжки. Але не просто читайте, а обговорюйте прочитане, задавайте питання по сюжету. Заохочуйте дитину озвучувати свої враження від прочитаного. Прочитали казочку, запитайте чи сподобалась, чому, хто головний герой, хто з героїв сподобався найбільше. Розвиває мовлення також складання розповіді за малюнком чи просто опис намальованого.

Ще одним важливим фактором готовності до школи є рівень розвитку тонкої моторики руки, а простіше: наскільки вмілою і слухняною є кисть дитини. Це впливає не лише на письмо, а і на мовлення. Що краще володіє своєю рукою дитина, то чіткішим у неї буде мова, легше буде її навчитись писати і втомлюватись під час уроків письма вона буде менше. Але це не означає, що починаючи з сьогоднішнього дня, необхідно примушувати малюка писати. Результат звичайно буде, але його можна досягти і менш травмуючим способом. Підготують руку до письма заняття ліпленням з пластиліну чи тіста, розфарбовки, вирізання аплікацій (за умови, що ножицями працюватиме сама дитина. Щоб уникнути небезпеки поранень, купіть спеціальні дитячі ножиці), пальчикові ігри та орігамі, нанизування намистинок, сортування дрібних предметів.

Важливо поступово привчати дитину до відповідного режиму: рано вставати, лягати спати не пізніше дев’ятої. У харчування необхідно ввести багато фруктів, горіхів, меду: ці продукти живлять мозок і активізують мисленнєву діяльність.

Але найголовніше те, як сам майбутній учень буде ставитись до навчання.

Майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

А ще підтримуйте своїх дітей знаходьте час для спілкування з ними, для прогулянок, для захоплень і період шкільної адаптації пройде значно легше.

Розвивальні ігри для дітей

http://www.igraemsa.ru/igry-dlja-detej

http://igraem.pro/igraem-i-uchimsya/

http://www.teremoc.ru/game/gamee.htm

http://www.shum2money.ru/4.php

http://myspongebob.ru/razvivayushhie-igry/

http://www.babylessons.ru/games_for_children/